Ми часто не думаєм про те, що говорим. Підвищуєм голос, а то й кричимо. А потім як бачимо те, що натворим. То хочеться бігти, а куди втечемо? Є злість і неспокій, не даєш собі раду. Воно зсередини з'їдає тебе. То перш ніж підвищити голос на маму. Згадай чия кров у тобі тече. Із того хочу я історію подати. Чогось, можливо, нас вона навчить. Тут дійові особи: дочка й мати. Все починалось тихо: місто - спить. Надходить ранок. Тут уже світає. І запах кави наповняє дім. В що одягнутись - дівчинка